Початок діяльності релігійної організації Свідків Єгови в Україні - Історія Свідків Єгови

Перейти до вмісту

Головне меню:

Початок діяльності релігійної організації Свідків Єгови в Україні

Статті > Наукові
Початок діяльності релігійної організації Свідків Єгови в Україні та їх ставлення до державної влади в радянський час.

УДК 261.7
К.О. Бережко,
Ст. викладач Кримського факультету,
Феодосійського відділення СНУ ім. Даля

Початок діяльності релігійної організації Свідків Єгови в Україні та їх ставлення до державної влади в радянський час.
В статті розповідається про появу релігійної течії, вказуються своєрідність їх віровчення і, головне, ставлення до оточуючих в період радянського уряду.
К.А. Бережко. Начало деятельности религиозной организации Свидетелей Иеговы в Украине и их отношение к государственной власти в советское время.
В статье рассказывается о появлении религиозного течения, указываются своеобразность их вероучения и, главное, отношение к окружающим в период советского правительства.
Berezhko Constantine. The beginning of activity of the religious organization of Jehovah’s Witnesses in Ukraine and their attitude to the government in Soviet time.
In article it is told about occurrence of religious current, the main thing, the attitude to associates are specified their dogmas and, during the Soviet government.

Свідки Єгови, порівняно з іншими конфесіями, є досить молодою релігією. Але за короткий період свого існування вони та її прихильники, як засвідчує історія, ставали центром уваги не лише політичних та релігійних подій усередині якоїсь однієї держави, а й у центрі уваги європейської та світової громадськості. Всесвітня історія Свідків Єгови почала свій відлік більше ста років тому. На початку 1870-х років у штаті Пенсільванія (США), в Аллегейні (тепер це частина міста Піттсбурга), виникла досить непоказна група дослідників Біблії, які себе так і називали – „Дослідники Біблії”. Її головним ініціатором був Чарлз Тейз Рассел [1, с. 6]. Пізніше назва Товариства була змінена на Біблійне і трактатне товариство «Вартова башта». До 1909 року діяльність організації набрала міжнародного характеру, і центр Товариства було перенесено до Брукліна (Нью-Йорк). Проповіді почали публікуватися в газетах. До 1913 року 3000 газет Сполучених Штатів Америки, Канади та Європи друкували їх чотирма мовами. Книжки, брошурки та буклети розповсюджувалися сотнями мільйонів.
У наукових працях та суспільстві загалом з минулого по-різному називали релігійну організацію, яка досліджується: дослідники Біблії, бадачі, єговісти, штундисти, сектанти. Фактично лише перші дві назви – «дослідники Біблії» і «бадачі» (від польського «badacz» - «дослідник») – є науково коректними та обґрунтованими, оскільки так називали себе Свідки Єгови до 1931 року. Ті хто називає Свідків Єгови «єговістами», показує свою історичну та релігійну необізнаність, оскільки так називалася тільки релігійна течія, що виникла в Росії в середині ХІХ століття (ще задовго до появи Свідків Єгови), в якій дивним чином біблійні ідеї переплелися з суб’єктивними одкровеннями і пророцтвами російського штабс-капітана артилерії Миколи Ільїна. Три останні назви – «штундисти», «сектанти» - мають досить широке значення і застосовуються не лише до Свідків Єгови, але й до усіх церков пізнього протестантизму – баптистів, п’ятидесятників та адвентистів. Назва «штундисти» в історичній ретроспективі спочатку вживалася у царській Росією лише щодо баптистів, а тому не може розглядатися як така, що об’єктивно застосовується до Свідків Єгови [2, с.417].
Дослідники Біблії, як колись називалися Свідки Єгови, почали діяти в Україні понад сторіччя тому. Під час своєї першої закордонної подорожі 1891 року Ч.Т. Рассел , президент Товариства, відвідав чимало країн у Європі та на Близькому Сході. По дорозі в Стамбул (Туреччина) він зупинився в Одесі. Пізніше, 1911 року, він виголошував ряд біблійних лекцій у великих європейських містах, у тому числі у Львові. Рассел поїздом прибув до Львова, де для його промов, запланованих на 24 березня, вже був орендований великий зал у Народному Домі [3, с.121]. Про організацію перших громад Свідків в Україні в книзі „Історія християнства”, зазначено: „Першими Свідками Єгови в Україні стали українці-реемігранти зі США. Громади почали утворюватися в 1922-1925 рр., в основному в Галичині...”. Організаційною структурою Свідків Єгови було Крайове бюро. Релігієзнавець та науковець, Сергій Головащенко, зазначає, що крім Крайового бюро, існували угруповання, що не підпорядковувалися Брукліну (Товариство дослідників Святого Письма, Вільні дослідники Св. Письма, Товариство прихильників руху Єпіфанії, Товариство прихильників Христа, Комітет оборони вірного слуги) . „Однак ці групи, – як зазначає далі Головащенко, – були незначними і згодом майже повністю увійшли до Товариства Свідків Єгови. Це дало йому змогу, попри нелегальний статус, організувати в Західній Україні міцну мережу громад, вести масштабну пропаганду й місіонерську діяльність” [4, с.271]. Але, крім емігрантів та приєднаних членів інших угрупувань, поширення нового віровчення відбувалося шляхом місіонерської діяльності, яку здійснювала та контролювала польська філія бруклінського центру Свідків Єгови.
Перші масові збори або конгреси Дослідників Біблії, відбулися в травні 1926 року на Закарпатті в с. Великі Лучки. Присутніх було 150 чоловік. Невдовзі конгреси пройшли в інших містечках на Закарпатті. У 1928 році відбувся перший конгрес у Львові. Згодом конгреси були проведені в Галичині, на Волині та Закарпатті. У той час територія Волині та Галичини була у складі Польщі. І оскільки програма конгресів цих людей та їх проповідь мала антиклерикальну спрямованість та головним чином стосувалися Ватикану, папства, католицької ієрархії, союзу певної частини кліру з фашизмом і нацизмом, то така діяльність Свідків Єгови не могла не викликати шалений спротив насамперед католицького духовенства [2, с.408]. Критика католицької церкви Свідками Єгови та відмова від деяких громадянських обов'язків стали причиною державної заборони їхньої діяльності в Польщі напередодні Другої світової війни.
У березні 1939 року Угорщина за підтримки фашистської Німеччини окупувала Закарпаття. На діяльність Свідків Єгови наклали заборону, і всі Зали Царства були закриті. Влада брутально поводилася з віруючими і багатьох кинула до в’язниці. У щорічнику Свідків Єгови зазначено: „під час німецької окупації духівництво почало підбурювати людей проти Свідків Єгови. У Галичині піднялася хвиля лютого переслідування. У будинках Свідків Єгови вибивали вікна, віруючих жорстоко били» [3, с.143]. Період війни 1941—1945 роки — це час активного зростання Свідків Єгови в Західній Україні. Наприклад, порівнюючи дані довоєнного та післявоєнного періоду, кількість членів цієї релігійної організації на території Західної України збільшилася більш ніж у 5 разів. Саме у грізні роки Другої світової війни масово виникають групи Свідків Єгови на Волині, Львівщині, Прикарпатті і в Закарпатті.
Діяльність релігійних громад повоєнних часів, в тому числі Свідків Єгови, є досить цікавою та неоднорідною. Тоталітарний сталінський та післясталінський режими оголосили війну цілим конфесіям та жорстоко переслідував їх. Таким чином, у 1946 році була скасована і заборонена Українська Греко-Католицька Церква. Немало страждань від режиму зазнали протестантські (баптисти, адвентисти, п’ятидесятники) та етнонаціональні конфесії (іудеї, мусульмани, караїми тощо). Римо-католицька церква, хоч і не була забороненою, але її організаційна структура фактично була знищена в СРСР [5, с.8]. Свідки Єгови були також забороненою конфесією в Радянському Союзі. Це сталося через те, що члени цієї громади трималися позиції повного нейтралітету – вони не брали участі у політичних виборах, не йшли до війська, не вступали в комсомольські організації, не реєструвалися на місцях тощо. Такі дії вважалися радянською владою „протизаконними” та „соціально небезпечними”, через це Свідки Єгови стали об’єктом особливо сильного тиску . В одній із атеїстичних радянських книг, яка відображала політику партії, щодо цього було вказано наступне: «Лицемірство й брехня «свідків Ієгови» далеко не нешкідливі й не необразливі, їх не важко в цьому викрити. Набагато не безпечніша отрута єговістської ідеології, яку вони регулярно нав’язують проповідниками у свідомість одновірців, і, що особливо небезпечно, у свідомість їхніх дітей. Зокрема, у своїх проповідях вони виступають проти одного з найглибших почуттів - радянського патріотизму» [6].
Для того щоб об’єктивно проаналізувати релігійну ситуацію щодо Свідків Єгови, потрібно звернутися до деяких віровчень віруючих та розглянути як дотримання вищевказаних релігійних принципів впливало на діяльність адептів конфесії. Отже, Свідки Єгови вірять у те, що сьогоднішній світ знаходився під правлінням Сатани (злої сили), чим пояснюються „повсюдна несправедливість та численні війни на планеті”. Релігійна організація Свідків Єгови вважається представником Божої організації на Землі, тому не повинна брати участь у будь-яких політичних заходах усіх країн світу. Члени громади вважають себе частиною підданих майбутнього земного правління Ісуса Христа, тому діють згідно з його словами із Івана 17 розділу 16 вірша (Біблія): „Не від світу вони, як і Я не від світу” та 15 розділу 19 вірша: „Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить” [8]. Свідки Єгови переконані в тому, що ніяких винятків щодо цього принципу бути не повинно, тому відкидають деякі загальноприйняті в суспільстві норми та традиції, особливо ті, що мають релігійний або політичний відтінок. Скажімо, вони не беруть участі у будь-яких політичних або релігійних мітингах та святкуваннях.
Релігійні ж зустрічі відбувалися так само регулярно, як і сьогодні, хоча чиновники міськвиконкому продовжували звітувати про нерегулярність богослужіння, переконуючи вищі органи про спад активності „єговістського підпілля”. Наприклад, у документі міської адміністрації звітувалося про те, що „діяльність ієговістів в області стала затухати. Розкололись малочисельні групи...” [8]. Але на практиці цього не було . Зустрічі продовжували регулярно проходити, лише при підвищеній конспірації. Такі обставини вплинули на форму проведення зустрічей, дещо змінивши їх. Ось що зазначав у своїй книзі «Секты, сектанство, сектанты» (1978) Белов А.В.: «Специфической для иговизма является чётко продуманная организационная структура, церкви, приспособленная для деятельности общин в условиях подполья. Ведь во многих странах иеговисты находятся на полулегальном или нелегальном положении. Организация «Свидетелей Иеговы» строго централизованна. Её основной принцип – беспрекословное подчинение низших звеньев высшим. Возглавляет общество «Центральное бюро» во главе с президентом. Ему подчинено 96 филиалов, под началом которых находятся краевые бюро. Центральные ячейки этой системы – стрефы, или общины» [9].
Отже, Свідки Єгови – конфесія, що своїми поглядами досить сильно відрізнялась в радянський час і відрізняється сьогодні від інших релігій які діють в Україні. Особливо цікава для вивчення церковно-державних відносин в Україні та СРСР – це позиція політичного та воєнного нейтралітету членів громади. Саме через цю позицію адепти громади постраждали більше всього. Хоча з іншої сторони, діяльність конфесії не носила агресивно антирадянський характер. Свідки Єгови не створювали ніяких опозиційних та антидержавних організацій, вони не приймали участь в громадських та політичних антидержавних акціях, не брали участі у політичних виборах, не йшли до війська, не вступали в комсомольські організації, не реєструвалися на місцях тощо. З іншого боку цікавить особливість проведення богослужіння та активної місіонерської діяльності Свідків Єгови в умовах релігійного підпілля. Члени громади змогли створити міцну структуру зборів в усьому СРСР глибоко законспірованої та централізованої в усіх його ланках.

Література та джерела:
1. Хто такі Свідки Єгови? У що вони вірять? – Зельтерс: Товариство Вартової Башти, Біблії і брошур, 2000. – 32 с.
2. Історія релігії в Україні/ за ред. П.Л. Яроцького. – К.: Знання, 1999. – 735 с.
3. Щорічник Свідків Єгови 2002. Розділ Україна. – Зельтерс: Товариство Вартової Башти, Біблії і брошур. 2002. – 255 с.
4. Головащенко С. Історія християнства. – К.: Либідь, 1999. – 350 с.
5. Голько О. Свідки Єгови – Сибірський маршрут. – Львів: ТОВ Фаворит, 2002. – 201с.
6. Герасименко В.К., Захаров М.Ф., Цветков В.Д. С чужого голоса. – Симферополь: Издательство «Таврия», 1975. – 103 с.
7. Хто такі Свідки Єгови? У що вони вірять? – Зельтерс: Товариство Вартової Башти, Біблії і брошур, 2000. – 32 с.
8. Інформація про діяльності секти „Свідки Ієгови” на території області.
9. Белов А.В. Секты, сектанство, сектанты. – М.: Издательство «Наука», 1978. – 150 с.

Опубліковано: Бережко К.О. Початок діяльності релігійної організації Свідків Єгови в Україні та їх ставлення до державної влади в радянський час / Костянтин Олександрович Бережко // Культура народов Причерноморья, 2009. - №174. – С. 156-159 (фахове видання)
 
 
Поиск
Назад до вмісту | Назад до головного меню